Психологічне здоров’я дітей дошкільного віку.

Хто може заперечити думку, що майбутнє психічне здоров’я нації залежить від того, наскільки сьогодні ми зуміємо забезпечити зростаючій особистості такий важливий для неї психологічний комфорт, створити умови, у яких гарантувалося б душевне здоров’я, оптимальне фізичне, духовне і соціальне благополуччя.

Однак статистика попереджає: неухильно збільшується кількість нервових, неврівноважених, гіперактивних дітей з порушеннями психіки. У наш час варто приділити особливу увагу стану психічного здоров’я дитини та психологічним чинникам його порушення.

Однією зі складових здоров’я людини виділяють психологічне здоров’я. Воно є необхідною передумовою повноцінного функціонування і розвитку людини в процесі її життєдіяльності. Таким чином, з одного боку, психологічне здоров’я є умовою адекватного виконання дитиною своїх вікових, соціальних і культурних ролей, з другого боку, забезпечує можливість безперервного розвитку протягом всього життя. Можливість формування правильного ставлення до здоров’я та його збереження залежить від потреб дитини.

Батьки та психологи можуть вплинути на формування потреб та їх задоволення, а значить, і на стан і розвиток здоров’я дитини. Це можливо за наявності таких умов, які задовольняють потребу дитини в індивідуальному емоційно-ціннісному супроводі розвитку її особистості, який базується на увазі до дитини, визнанні її потреб, конструктивному спілкуванні, успішності в діяльності, повазі, підтримці, співпраці, активності та самостійності.

Психологічне здоров’я на всіх етапах онтогенезу забезпечує повноцінний розвиток особистості (інтелектуальний, емоційно-вольовий, комунікативний, духовно-моральний); сприяє становленню особистісного «Я» та ефективній самореалізації особистісних особливостей.

Психологічне здоров’я – стан, що характеризує процес і результат нормального розвитку суб’єктивної реальності в межах індивідуального життя; максима психологічного здоров’я є єдність життєздатності та людяності індивіда.

«Психологічне здоров’я» характеризує особистість у цілому, перебуває в безпосередньому зв’язку з проявами людського духу і дозволяє виділити власне психологічний аспект проблеми психічного здоров’я.

Психологічне здоров’я дитини включає в себе різні компоненти життєдіяльності:

• стан психічного розвитку дитини, її душевного комфорту;
• адекватне соціальну поведінку; вміння розуміти себе та інших;
• більш повна реалізація потенціалу розвитку в різних видах діяльності;
• вміння робити вибір і нести за нього відповідальність.

Стан психологічного здоров’я дитини характеризується показниками нервово-емоційного розвитку та характером перебігу пізнавальної активності. Здорова дитина завжди життєрадісна, активна, комунікативна, має оптимальний рівень розумового розвитку. Саме від емоційного стану залежить і пізнавальна активність дитини, і характер її спілкування з однолітками та дорослими, і поведінка. Причому, чим менша дитина, тим відчутніша ця залежність.

У ситуації соціальної нестабільності на сучасну дитину впливає безліч несприятливих факторів, здатних не тільки загальмувати розвиток потенційних можливостей особистості, а й повернути процес її розвитку назад.

Традиційно компоненти здоров’я поділяють на такі:

— психічне здоров’я,

— соціальне здоров’я,

— фізичне здоров’я.

Деякі науковці також визначають ще один компонент:

— духовне здоров’я.

Залежно від адаптації в соціальному середовищі виділяють три рівні психологічного здоров’я:

1) креативний (високий);

2) адаптивний (середній);

3) дезадаптивний (низький).

Якщо ми говоримо про дітей дошкільного віку, основними показниками сформованості психологічного здоров’я є процес адаптації після вступу до ДНЗ, рівень розвитку комунікативних навичок, рівень позитивної мотивації до соціально важливої для даного віку діяльності, відсутність відхилень у поведінці. Дитина може бути здоровою тільки за наявності всіх компонентів здоров’я. Досягти ж цього можна шляхом виховання у неї відповідної культури — культури здорового способу життя, а формування цієї культури починається з дитинства. Емоційна потреба у любові та захищеності посідає перше місце серед душевних потреб дітей. Недостатнє задоволення цієї потреби зумовлює виникнення у дітей короткочасних і тривалих негативних психічних станів. Майже кожна ситуація, у якій зневажається, а той принижується почуття власної гідності дитини, сприймається нею як критична. Потреба дітей у повазі є дуже важливою. Задоволення цієї потреби веде до підвищення рівня психічного здоров'я дитини, і навпаки. Відомо, що незадоволен¬ня значущих для дитини потреб породжує страждання, а часті страждання призводять до «руй¬нівних» емоцій»: гніву, злості, агресії. Вони руйнують і саму дитину (її психіку, здоров'я у ці¬лому), і її взаємини з оточенням. А від досвіду, набутого у пері¬од дошкільного дитинства, зна¬чною мірою залежить, буде ди¬тина оптимістом чи песимістом, наскільки віритиме у свої сили, а отже, як зуміє здолати звичай¬ні труднощі життя, протистоя¬ти перешкодам, спокусам тощо. Батьки, у яких відсутня потреба знати душевний стан своєї дитини, щодня залишають дитину на одинці з образами. Поступово, у міру накопичення досвіду негативних переживань, у дитини знижується рівень її психічного здоров'я: втрачається здатність радіти, дивуватися, захоплюватися, довіряти, а натомість, тривога, безпричинні страхи, порушення сну, занепокоєння. Дитина позбавляється емоційного комфорту і почуття захищеності власного «Я».

Дитині потрібно:

• щоб її любили, розуміли, поважали, визнавали;

• щоб вона була комусь потрібною і близькою;

• щоб вона була успішною у своїх справах;

• щоб вона могла реалізуватися, розвивати свої здібності і поважати себе. Дуже важливо помічати відхилення у поведінці дітей і вчасно нада¬вати відповідну психологічну допомогу. Саме від уміння вихователя вчасно підмі-чати, правильно розуміти та корегувати особливості емоційних проявів дитини у процесі регуляції нею своєї ігрової діяльності і спілкування ба¬гато у чому залежить подальший розвиток підростаючої особистості. Цій самій меті мають підпорядковуватися і стратегії виховних та навчальних впливів, розраховані на те, щоб зберегти психічне здоров'я дитини від руйнівної дії негативних емоційних чинників, які становлять серйозну загрозу нормальній життєдіяльності дітей у майбутньому. Однією з найважливіших умов збереження психічного здоров'я дітей є дотримання науково обгрунтованих психогігієнічних норм організації виховання дошкільників з урахуванням індивідуальних норм навчального навантаження.

До психогігієнічних норм належать:

• сприятливий характер педагогічного впливу, зокрема стабіль-ність позитивного емоційного тла виховання і навчання;

• забезпечення свободи в особистісному самоствердженні та відповідальності за власний розвиток;

• забезпечення індивідуально посильної міри новизни під час навчання, її оптимального співвіднесення з пізнаваль¬ним досвідом особистості;

• орієнтація виховання і навчання на зону найближчого роз¬витку дитини з урахуванням сензитивних періодів для роз¬витку того чи іншого виду активності;

• дотримання принципу включення вихователя у спільну з діть¬ми діяльність;

• вчасне створення сприятливих умов для психічного розвит¬ку кожної дитини;

• дотримання принципів гуманізації освіти. Збереження психічного здоров'я - безперервний профілак¬тичний процес, який передбачає своєчасне попередження психое¬моційного перевантаження. Рекомендації по збереженню здоров’я.

1. Піклуйтеся про фізичне здоров’я дитини.

• Дотримуйтеся режиму, що відповідає вікові дитині.

• Використовуйте в оздоровленні дитини засоби природного загартовування: сонце, повітря і воду.

• Навчайте дитину правил догляду за органами тіла. Під час виконання гігієнічних і загартовувальних процедур використовуйте фрагменти з фольклорних і літературних творів, дидактичні вправи: «Зроби навпаки», «Що потрібно, щоб бути чистеньким?», «Що зайве?» тощо. 2. Бережіть психічне здоров’я дитини.

• У разі необхідності робіть дитині зауваження коректно, не підвищуючи тону.

• Будуйте стосунки з дитиною на основі взаємоповаги та взаєморозуміння. Прислухайтеся до думки дитини. Надавайте їй змогу вільно висловлюватися.

• Встановіть чіткі вимоги до дитини і будьте послідовними, вимагаючи їх виконання.

• Будьте терплячими стосовно дитини, контролюйте негативні емоції.

• Заохочуйте допитливість дитини, збагачуйте розвивальне предметно-ігрове середовище сюжетними іграшками, книгами, іграми тощо.

• Поважайте дитину, вірте в її можливості, створюйте умови для її всебічного розвитку.

• Розвивайте в дитині впевненість у собі, активність, адекватну самооцінку. Хваліть дитину. Не залишайте непоміченою дію, що її дитина зробила самостійно, доклавши певних зусиль.

3. Створюйте умови для формування соціального здоров’я дитини.

• Формуйте в дитини навички самообслуговування. Не поспішайте з допомогою, надавайте дитині можливість самій упоратися із завданням.

• Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

• Проводьте конкурси, ігри, що вимагають спільної діяльності дітей, уміння домовлятися, поступатися, розподіляти ролі.

• Уважно слухайте дитину, коли вона з вами розмовляє. Таким чином вчіть її поважати співрозмовника, встановлювати дружні стосунки з іншими людьми. Не залишайте без відповіді її запитання і прохання. Якщо немає можливості виконати прохання, пояснюйте причину відмови. Пропонуйте альтернативу.

• Говоріть із дитиною, як із дорослою людиною. Обговорюйте конфліктні ситуації, що склалися в дитячому садку. Знаходьте шляхи виходу з конфлікту.

• Читайте дитині твори соціально-морального змісту. Аналізуйте прочитане, акцентуючи увагу на позитивних і негативних рисах характеру героїв, їхніх учинках.

• Закріплюйте знання про фізичну, психічну та соціальну сфери здоров’я.

Дитина – це не просто інша людина

Дитина – це не просто інша людина, це зовсім інший психологічний простір, якісно відмінне світосприймання. Тому дуже важливо батькам дотримуватись певних правил, щоб зберегти психічне здоров'я дитини, реалізуючи її творчі здібності.

• Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в родині.

• Нехай не буде жодного дня без разом прочитаної книги (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книги).

• Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Кожного дня цікавтесь її справами. Складностями, проблемами, переживаннями, досягненнями.

• Заохочуйте, створюйте умови, дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізувати, ліпити, працювати з конструктором.

• Відвідуйте з дитиною театри, музеї, організовуйте сімейні екскурсії.

• Віддавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, ніж дорогому одягу.

• Обмежуйте перегляд телепередач до 30 хвилин на день, регламентуйте роботу біля комп'ютера, віддаючи перевагу обов'язковій прогулянці на повітрі.

• Привчайте і спрямовуйте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці

. • Не робіть із дитини лише споживача, виконавця. Байдужого спостерігача, нехай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правами та обов'язками. Дорослі повинні забути про насилля по відношення до дітей. Для тих, хто кричить про необхідність "твердої руки", ми хочемо розповісти історію, яку почули від однієї літньої дами. Коли вона була молодою, люди вірили, що без різки гарної людини не виростиш, - вірніше сама вона в це не вірила, але одного разу її маленький син провинився, і їй здалося, що він вперше у житті заслуговує того, щоб його добре відшльопали. Вона наказала йому піти і самому вирізати різку. Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті, він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш в мене кинути". Тут мати теж розплакалась, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина, мабуть, розмірковувала: "Мама хоче зробити мені боляче, для цього і камінь підійде". Потім вона поклала камінь на кухонну поличку, де він і залишився лежати, як вічне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі у той момент, - ніякого насилля. Непогано було б нам усім покласти на кухонну поличку невеличкий камінець, як нагадування дітям і собі – ніякого насилля !...

ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ФІЛІО – АРТ – ТЕРАПІЇ

Однією з проблем виховання самостійності є відсутність особистої ініціативи у дітей. Ігрова філіо – арт – терапія є технологією, що допомагає виховувати у дитини здатність до саморозвитку за допомогою не директивних занять творчістю або грою. Цей підхід заснований на вірі в позитивні ресурси розвитку кожної дитини, на її прагненні до позитивної самореалізації. Гуманістичний підхід філіо – арт - терапії вважає виховні стосунки батьків позитивними, а позицію дітей визначає як достатньо сильну, щоб бути здатними долати перепони дорослішання за допомогою власної креативності, закладеної природою. Філіо – арт терапія розуміє дитинство як особливе переживання на життєвому шляху кожної людини, це напрям дає можливість дитині навчатися дізнаватися і конструктивно виражати свої переживання та відчуття. Батькам або вихователям рекомендується:

1. Визначити постійне і зручне місце для роботи з художніми матерілами.

2. Запропонувати дитині різні матеріали, за допомогою яких вона зможе виразити себе.

3. Забезпечити сприятливі умови: ніхто не повинен переривати заняття протягом 30 хвилин.

4. Дозволити дитині стати лідером: обрати самостійно художній засіб, тему і вид творчої роботи за власним бажанням.

5. Обов'язково спостерігати й озвучувати поведінку, будь – які спроби знайти нове рішення, відчуття дитини.

6. Установити оптимальні обмеження, якщо виникла така проблема.

7. Акцентувати будь – які спроби дитини та її прояв ініціативи.

8. Приєднуватися до творчості дитини тільки на її запрошення і в ролі відомого.

9. Бути вербально активним, використовуючи необхідний тембр голосу відповідно до поведінки і почуттів дитини.

Батькам або вихователям не рекомендується:

1. Критикувати процес, поведінку дитини та її творчу роботу.

2. Хвалити дитину або її роботу.

3. Запитувати з позиції власної цікавості : «Що ти зараз малюєш?»

4. Переривати сесію ( 30 хвилин ) телефонними дзвінками, розмовами та іншими справами.

5. Навчати чогось нового за власною ініціативою, вчити і моралізувати, ініціювати поведінку, яка не була представлена самою дитиною. Важливо вірити у внутрішній потенціал дитини.

6. Обмежувати бажання й ініціативу, навіть якщо дитина протягом тривалого часу виконує роботу, вдаючись до однієї й тієї ж техніки. Спільні заняття філіо – арт терапією дорослого та дитини сприяють самореалізації й розвитку особистісних ресурсів як дорослого, так і дитини.